A A A K K K
для людей із порушенням зору
Гуківська громада
Хмельницька область, Кам’янець-Подільський район

Жабинці

В «Трудах Подільського єпархіального історико- статистичного комітету – Випуск 9- Кам’янець –Подільський 1901р.-с.460-461 говориться про те, що «Жабинці знаходяться на рівнині,порізаній,ровами,які ділять село на три частини, Вихватівка,  Гонтарівка,

Жабинці».

Як давно існує село Жабинці встановити важко. Народні перекази говорять про те, що Жабинці утворились із виселенців сусіднього села Ярославки, що була розташована біля р. Збруч. Ярославка, або Ярославль, згадувалась в податкових списках 1530-1542 рр.,а назва «Жабинці» зустрілась перший раз у податковому списку 1565 року причому це село називалось присілком                 с. Ярославки.

У 17 ст. Жабинці формуються як окреме село, воно називається інакше – Новосілка. Пізніше це село виросло і зробилося головним селом, а Ярославка зменшилась і у 1895 р. нараховувалось лише кілька хат.

Жабинці як і Ярославка(Ярославль), належали до королівських володінь Скальського староства (в 1629 році володарем їх був Іван Горка). У 17 ст. Лянскоронські і  Тарли. У 1793 р., по приєднанні Поділля до Росії Жабинці були подаровані імператрицею Катериною ІІ племінниці Потьомкіна Скавронській – Літте, яка продала їх разом з

Ярославкою Михайлу Кучкевичу, предводителю дворянства Кам’янецького повіту.

На околицях Жабинець за два з половиною кілометра на південь від села знаходиться могила з камінним хрестом напис на якому повідомляє про те, що тут поховані ті, хто помер від чуми у 1811 році.

З північно–західного боку Жабинець, на високому березі річки Збруч, жителі села часто знаходять примітивні вироби з кременю, глиняні статуетки жінки. Ці та інші знахідки дають підстави говорити про те, що можливо, на цьому місці існувало трипільське поселення.  До 1861 року селяни с. Жабинці були кріпаками поміщика Людвіга Кучкевича,який у 1864 р. передав Жабинці як придане дочці Леонтії Залеській.

30 липня 1863 року громада С. Жабинець підписала викупну на звільнення від кріпацтва. Викупну плату за землю селяни зобов’язані були платити з 1 вересня 1863 р. щорічно по 1102 крб. протягом 49 років поміщиці Залеській. В 1895 р. землі с. Жабинець передані Б.Б.Залеському.

Селянами – однодворцями називали землевласників, що володіли землею на правах так званого четверного землеволодіння (землі на окраїнах Росії, роздані служилим людям з метою захисту окраїн від татарських наскоків). Пізніше – це нащадки тих служилих, власники невеличкої земельної ділянки.

Церква у Жабинцях вперше була побудована коло 1714 р. і присвячена була як і нинішня Святому Георгію Побєдоносцю. На 1895 р. вона мала 59 десятин своєї землі. Крім того, в Жабинцях з Михайлівкою було 1710 десятин землі, лісу - 400 десятин, непридатної землі-50 десятин.

У революцію 1905-1907 рр. частина маєтку поміщика Залеського згоріла.

 Брали участь жителі села у І світовій війні. Територія села була ареною бойових дій деякий час. Хоча дії тут не відзначались особливою інтенсивністю. Підставою вважати, що в селі проходили військові дії є те, що в селі були поховання загиблих в І світовій війні біля храму святого Георгія Побєдоносця. Поховання ці до нашого часу не збереглися.

Після жовтневого перевороту в селі часто мінялась влада.

У 1919 р. в село прийшли  біло поляки. З ними повернувся поміщик, який втік, коли владу взяли у свої руки більшовики. Б. Б. Залеський поставив перед селянами вимогу – повернути все його майно, яке до цього було розкрадене. Сам поміщик жив у Скалі –Подільській, а до Жабинець наїзджав. Влітку 1919 р. коли Б.Б.Залеський повертався із Жабинець, жителі села підстерегли його в лісі і вбили.

В 1922 році 1 квітня в Жабинцях організувалась с /г кооперативне товариство «Прогрес». Спочатку у товариство увійшли 31 господарство. Пізніше у його складі було близько 100 господарств. Товариство брало у держави в кредит с/г машини і продавало їх у кредит своїм пайовикам. Номенклатура товару була наступна : соломорізки «Комунарки», культиватори, плуги, віялки і т.д. У цьому ж 1922 р на основі поміщицького господарства і поміщицької землі створюється «воєнхоз», а 28 червня 1923р. з «воєнхозу» утворюється с/г артіль «Паризька комуна». У 1928 р. ця артіль реорганізувалась у комуну «Новий світ»

У 1930р. утворилась с/г артіль «Зірка» Першим головою цієї артілі був 25 – тисячник Скоробогацький. В 1933 р. цих два господарства – комуна «Новий світ» і артіль «Зірка» об’єдналися в артіль ім.Косіора. 1933 р. увійшли в історію України, як рік Голодомору. Не оминуло це лихо і Жабинці.

Найбільше від голоду постраждало непрацездатне населення: діти, хворі, люди похилого віку. Легше було тим хто працював в артілі.

На середину 30 р., а точніше на період з 1937-1939р. припадають найбільші людські втрати в селі  від сталінських репресій.

Колгосп ім.Косіора, а з 1938 р. ім.Леніна, у передвоєнні роки був у економічному відношенні досить міцним господарством.

8 липня 1941 року Жабинці були зайняті німецькими військами. У період фашистської окупації 180 чоловік, переважно молоді юнаки і дівчата, були вивезені на каторжні роботи до Німеччини. Влітку і восени 1943 року у селі були партизани. Звільнено село від німців радянськими військами 2 квітня 1944 року.

Після перемоги у війні село  приступило до відбудови, але в 1946 році Україну спіткала сильна засуха. Страшний голод прийшлось пережити  мешканцям села у 1947 році.

У кінці 40 років на території села об’єднаними зусиллями  кількох колгоспів розпочалось будівництво Летавської міжколгоспної ГЕС на річці Збруч. 9 травня 1952 року ця станція стала до ладу. ЇЇ потужність була 420 квт. Пізніше була знову зруйнована. Але у 2001 році була знову відновлена.

З року в рік колгосп добивався великих врожаїв зернових і  технічних культур.

У вересні 1967 року в селі було урочисто відкрито нове приміщення школи розраховано на 280 учнів.

В грудні 1967 р. за рішенням загальних зборів колгоспників с.Жабинець було утворено новий колгосп ім. 50 – річчя Жовтня.

 Наступний 1968 р. увійшов в історію, як рік втручання Радянського Союзу і країн Варшавського договору у внутрішні справи Чехословаччини. Чотирьом уродженцям села довелось стати учасниками бойових дій, виконуючи наказ Москви. В лютому 1969 року загальними звітно-виборними зборами колгоспників господарства ім. 50-річчя Жовтня головою правління колгоспу було обрано  Осадчук О.О.

У 1973 р. на території села  на березі річки Збруч було розпочато будівництво бази відпочинку Кам’янець-Подільського приладобудівного заводу. Починаючи з 1979 р. щоліта  дітвора Кам’янця-Подільського мала можливість у період канікул відпочивати у піонерському таборі «Лісова казка» саме таку назву отримала ця база відпочинку. У окремі роки  в таборі відпочивали школярі із Польщі. Діяв піонерський табір до початку 90-х років. Зараз корпуси бази відпочинку пустують круглий рік. Тут добуто (проведено) лікувальну воду.

У 1975 році, приєднали колгосп імені 50 – річчя Жовтня села Жабинці до Летавського колгоспу. У 1979 році Радянський Союз дає втягнути себе у війну в Афганістані. Двом уродженцям села Жабинець довелось побувати на тій війні.

У 1991 році відбулося роз’єднання. Новоутворений колгосп обрав собі назву «Збруч».

У селі продовжують працювати сільський Будинок культури, бібліотека, православний храм, магазини, школа-садочок, побудований новий адмінбудинок 2-х поверховий в приміщенні працює поштове відділення, ФАП.

 Якщо говорити про корисні копалини, то  село і його околиці багаті на будівельний камінь, вапняк, пісок, будівельну глину. Держлісфонд нараховує - 434 га. Агроліс – 116,2 га.

Село славне і заповідником «Жабинецька дача». Через село проходять автомобільні шляхи загального користування. Село Жабинці оточене садами і лісами також біля села є прекрасні ставки, де можна проводити вільний час.

У 2001 році у село було підведено «голубе» паливо. Навесні 2004 року розпочато роботу по безпосередній газифікації осель мешканців села.

Кінець ХХст. – початок ХХІ ст. характеризувався для села тим, що люди змушені покидати рідні домівки у пошуках заробітку як в Україні, так і за її межами.

У селі є три інвестори: «Оболонь», «Енселко-Агро») «Мрія»

Благоустрій села постійно підтримується місцевими жителями.

Живуть у селі прекрасні умільці вишивки, виробів з дерева.

Сьогодні селу дуже не вистачає інвестицій.

Жабинці являються надзвичайно привабливим і практичним для туристів місцем.

 

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь