A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Гуківська громада
Хмельницька область, Чемеровецький район

Гуків

      Село дуже давнє. Воно зустрічається у письмових джерелах ще у XVII ст., раніше в записах воно не зустрічалось.

     Час заснування села Гукова невідомий, що найдавнішою частиною села — була північна, яка має назву Красилів, про що пишеться в « Историчиских сведениях о приходах и церквах Подольской губернии» автор Ю. Сицинский. На території сіл Гукова і Мар'янівки виявлено залишки поселень трипільської культури та двох слов'янських поселень давньоруських часів (VIII—X і XI—XIII століть н. ери).

      Ще в 17-18 ст. село належало до Скальських старостів. Назвали село Гуків через те, що здавна та його території лунало ехо – «гук». Село переділене потічком, який у давнину був значно повноводніший. Правобережна тереторія називалася селом Красилів. А з ліваго боку річечки стояв суцільний ліс. Коли хтось із мешканців Красилова гукне раз, то ехо в лісі відлунювало двічі. Так як населення в селі більшало, то місцевий пан у 1765 році дозволив на лівобережній стороні, тобто на “гуку” розкорчувати ліс і будувати хати. Коли в село навідувався хтось із немісцевих жителів, питав, де живе Іван, йому відповідали: він побудувався на Гуку, живе там.

     Першими власниками села були пани Тарли, які проживали в Скалі над Збручем. В 1793 році частина Скальського староства була подарована імператрицею Катериною ІІ племінницям князя Потьомкіна О. Браніцькій і Катерині Скавронській. Після розділу в Катерини Гуків придбав Станіслав Яшовський керівник пограничного суду Кам'янецького уїзду ( В 1820 році йому належали 80 селян чоловічої статі). У нього Гуків купив Григорій Садовський, внучка якого передала в 1889 році село у володіння роду Двірницьких. За часів Двірницьких у селі проживало 1536 жителів у 244 дворах. Селяни обробляли 572 десятини власної землі. Церковні землі налічували 38 десятин.

    Історик Ю.Сицинський вказував, що на полях гуківського поміщика Двірницького ( південний схід від села) розміщенні великі земляні насипи, серед яких виділяються два найбільших кургани – «Кругла могила» та «Розбита могила». Найбільший курган народ називає «Розбита могила».Розбитою її називають через те, що у неї зруйнований верх татарськими воїнами, а пізніше поляками і чорними археологами.. Висота цього кургану з півдня сягає 28 метрів. Насипи ці знаходяться, на рівнинах, яких колись називали Оринінськими степами. Жителі села стверджують, що ці кургани були насипані шапками козаків. Крам того ці кургани були оточені земляними насипами, які сьогодні розорані.

     Кургани козаки у 1587 році використовували як сигнальний пост. Тому, що в давні часи, кургани споруджували на найвищих вододільних точках, щоб з вершини такого кургану обов’язково було видно подібний курган, що знаходиться на сусідньому вододілі. І природно, що цю ситуацію і використовували запорожці при створенні мережі сторожових і сигнальних пунктів.

Курган Кругла могила був збудований запорізькими козаками у 1590 році. На ньому день і ніч стояли на варті вісім кіннотників, які встановлювали шість бочок з легкозапалювальною смолою. Поруч стояв зроблений із дерева журавель, до довшого кінця якого було прив’язано три мішки паклі, яка була пересипана вугіллям берези і ліщини для легкого загоряння. Щоб не попадала волога, на паклю надягали мішок, який був проварений в гарячому воску.

Коли ж татари нападали, козаки, які чергували на цих сигнальних постах, зразу їх або бачили, або чули гул землі від кінських копит і запалювали смолу. Це робилося з таким розрахунком, що татари ще далеко, а козаки Кам'янець-Подільської фортеці вже знали про набіги і готувалися до відсічі ворога.

І сьогодні у літню пору, в ясну сонячну погоду з цього кургану можна було бачити другий такий самий, який розтало ваний на полі біля с. Шустівці Кам'янець-Подільського району. З цього кургану було видно третій. Вони були побудовані аж до татарської границі.

     Крім того є відомості про те , що біля кургану «Розбита могила» стояв укріплений табір гетьмана Тарнавського, який оберігав округи Кам’янця та Покуття, куди найчастіше вривалися татари. Місцеві історики називають цю могилу

«окопом Тарнавського». Тут також стояли табори польського війська, а згодом і гетьмана Жолкевича, про що свідчать його листи із «Орининських степів» написані у 1600, 1612, 1618 роках. У 1672 році, під час оточення Кам’янця турками, територія курганів і навколишні степи були заняті татарським ханом і його ордою.

    На сьогоднішній день стан збереження курганів «Кругла могила», «Розбита могила» — задовільний. Поле, що поруч з ними дбайливо обробляється, але навкруги пам’ятки є охоронна зона яку заборонено розорювати. Нові власники землі з повагою ставляться до курганів і дотримуються законів щодо охорони археологічної спадщини України. Опікується охороною курганів Гуківська сільська рада разом з громадою.

   Силует курганів надзвичайно виразний, особливо на сході та заході сонця . Кожної весни, в день випуску, на цих могилах - курганах випускники школи зустрічають сонце. Це вже стало місцевою традицією.

Давньою частинкою села є - Монастир.

Він був побудований у лісі на південний схід від центру села, де досі є його фундамент. У 1652 році в ньому жили чоловіки - монахи, їм була виділена земля, яку вони обробляли. Тримали худобу, коней, овець, птицю і так господарювали. В 1701 році татарська орда напала на монастир, забрала цінності, худобу, а також і молодих монахів для продажу у рабство. Старі та немічні монахи розійшлися по інших монастирях де і доживали свого віку. Монастир же у 1742 році розібрали жителі села П'ятничани і побудували в селі церкву.

    Зі сторонни Скала - Подільської добре видно найвищу територію села Гуків, яка має назву Гора Медвецького. Кажуть, що ХVIII ст. заможна родина Медвецьких господарювала там. Саме із гори Медвецького бере свій початок найдовша вулиця села — Гостинець ( тепер це вулиця Центральна). На Гостинці розташований магазин, Будинок культури і церква. Кінцем цієї вулиці є меморіальний комплекс та адміністративнай будинок

   У селі є ще одна історична назва тереторії - Кольца. Зараз тут випасають худобу, а ось до 1940 р. на цій території червоноармійці Гуківської прикордонної застави проводили спортивні тренування. Серед снарядів були і гімнастичні кільця, що по-російськи звучало “ кольца”. Ось і залишилась назва для самої східної частини села.

   Та ніколи не зітреться з пам'яті гуківчан назва “Вітряк”. І хоч від вітряка , який напевно, був на пагорбі між селами Гуків і Мар'янівка нічого не залишилося, та немає сумніву, що ця територія отримує найбільшу порцію вітру. А взимку місцем для галасливої дітвори залишається Левада. Тут своє

була і дитинство провело не одне покоління місцевих жителів.

    Перлинами села по праву вважають два потужних джерела — Копанка і Цегольня. Вода із цих джерел дуже смачна. А між ними розташований чудовий дубовий лісок, який у народі називають Дубки. Це чудове місце для відпочинку, оскільки це місце доповнює краса місцевого ставка.

 

gromada.org.ua

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь